СІВОЗМІНА ЯК ЗАСІБ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР

УДК 633.1:631.1

Андрійченко Л.В.,  кандидат с.-г. наук, старший науковий співробітник

Порудєєв В.О.,  науковий співробітник

 

Державна установа «Миколаївська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту зрошуваного землеробства НААНУ»

 

В даний час ведення сільськогосподарського виробництва  відбувається  за умов росту екологічних і економічних проблем, підсилюється антропогенне навантаження на агроландшафти, у зв’язку з чим виникає необхідність удосконалення існуючих сівозмін, вивчення їх впливу на основні показники родючості ґрунту і продуктивність сільськогосподарських культур. Миколаївська ДСДС є однією з перших установ, де почали розробляти й впроваджувати сівозміни короткої ротації в умовах богарного землеробства. Зокрема, актуальним є питання виявлення найбільш ефективних попередників для зернофуражних культур, оптимального розміщення їх у таких сівозмінах для отримання високої врожайності зерна.

Дослідження проводили на чорноземах південних малогумусних, який за вмістом рухомих елементів характеризується середнім вмістом азоту і фосфору та дуже високим вмістом калію. Розмір посівної ділянки 80 м2, облікової – 50 м2. Повторність триразова. Озимий та ярий ячмінь, кукурудзу, горох та соріз розміщували у п’ятипільних зернопаропросапних сівозмінах із різною структурою сівозмінної площі. Вивчали неудобрений та удобрений (N60Р60) варіанти. Мінеральні добрива вносили під основний обробіток ґрунту. Агротехніка – загальноприйнята для Степу України.

За період повної ротації сівозмін один рік виявився гостропосушливим (2007 р.), один – вологим (2004 р.), інші ж роки були середньопосушливими або типовими для південного Степу України. Посуха 2007 року негативно позначилася на ефективності добрив і на врожайності культур, знизився врожай зерна і у середньому за п’ять років, а з другого боку, контрастні метеорологічні умови дозволили дати об’єктивну оцінку досліджуваним варіантам.

За період повної ротації п’ятипільних зернопаропросапних сівозмін (2004-2008 рр.) було встановлено, що фактор попередника впливає на рівень урожайності зернофуражних культур, збільшуючи його у середньому на 19 % при розміщенні культур по добрих попередниках. Так, найкращим із досліджених попередників для озимого ячменю був горох (урожайність – 23,7 ц/га в середньому по фонам живлення), для ярого ячменю та гороху – озима пшениця (урожайність – відповідно 17,3 та 31,8 ц/га в середньому по фонам живлення), для кукурудзи – ярий ячмінь (урожайність – 15,3 ц/га в середньому по фонам живлення), сорізу – озимий ячмінь (урожайність – 33,9 ц/га в середньому по фонам живлення). Соріз виявився найбільш врожайною зерновою культурою, в середньому по досліду його врожайність становила 32,6 ц/га, що на 6,6-17,5 ц/га вище за врожайність інших культур сівозміни.

Добрива підвищували врожайність зерна у середньому на 18 %, найбільша реакція на добрива спостерігалася у ярого та озимого ячменю – приріст урожайності від удобрення становив відповідно 38,2 та 24,7 % (у середньому по попередниках). Врожайність зернофуражних культур багато в чому визначається взаємодією місця в сівозміні та удобрення, позитивна роль цих факторів посилюється за сприятливих років та послаблюється у несприятливі за вологозабезпеченістю роки. За сприятливого чергування культур найбільш економно витрачається продуктивна волога, при цьому коефіцієнт водоспоживання зменшується на 16 % у середньому по фонах удобрення та культурах сівозмін. Удобрення сприяє зменшенню коефіцієнту водоспоживання культур на 232,5 т/м3 або 21 % порівняно з неудобреним фоном. Таким чином, урахування особливостей формування врожаю зернофуражних культур за різних попередників дає можливість визначати найбільш оптимальні варіанти їх вирощування та диференційовано підходити до розміщення їх у сівозміні та застосуванню добрив.